Урок мужності до 72-річниці визволення Межівщини

від фашистських загарбників

                                                      

Мета заходу: 
- формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого;

- виховання громадянських почуттів, свідомої соціальної активності та відповідальності; 
- формування й розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни, на прикладі подвигу людей старшого віку та дітей війни; 
- формування інтересу до літератури про Велику Вітчизняну війну. 
Обладнання: 
Фотографії учасників війни, плакати, фонограми пісень про війну.

Вчитель: Дорогі діти, у нас зараз пройде незвичайний урок. Сьогодні ми будемо говорити про мужність. Що ж ми розуміємо під словом «мужність»?                       (відповіді дітей). 
        В тлумачному словнику записано: «Мужність – це риса характеру людини, у якій поєднуються хоробрість, рішучість, витримка тощо відвага, сміливість». 
         А ось як написала про це одна відома поетеса у своєму вірші, який так і називається – «Мужність»: 

Ми знаєм, що нині лежить на вагах
І що відбувається нині. 
Час мужності пробив на наших часах 
І мужність нас не покине. 

 БЕСІДА ПРО РІДНИЙ КРАЙ, УКРАЇНУ, ВЕЛИКУ ВІТЧИЗНЯНУ ВІЙНУ

ВЧИТЕЛЬ.

 Рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна… які це прості й разом з тим прекрасні і святі слова для нас. Велика і священна любов до Батьківщини жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях її кращих синів і дочок.

2-Й УЧЕНЬ. Велика Вітчизняна…Давно заросли травою окопи. Давно сіють пшеницю на землі, яка колись горіла і стогнала. А люди… Людям досі болять завдані війною рани.

ВЧИТЕЛЬ. 72 роки тому Україна була звільнена від німецько-фашистських загарбників. 72 роки тому українську землю перестали топтати чоботи окупантів. 72 роки живе в людських серцях пам'ять про тих, хто в далекому 1941 році став на захист своєї Вітчизни.

3-Й УЧЕНЬ. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війни 1941-1945 років. Не щезне з пам'яті людської, не піде в забуття великий подвиг нашого народу - його битва і його перемого над фашизмом. Хіба можна забути тих, хто поліг у полях, хто віддав своє життя за щастя інших?

4-Й УЧЕНЬ. 4 роки! Тисяча чотириста вісімнадцять днів і ночей! 34 тисячі годин! І 27 мільйонів загиблих людей…

2-Й УЧЕНЬ. Якщо по кожному з них оголосити хвилину мовчання, то країна буде мовчати 46 років.

ВЧИТЕЛЬ. Ветерани відстоювали право на життя не лише свого покоління, а й тих, хто мав прийти згодом - синів, онуків, правнуків. Ота страшна куля, що свистіла по всьому величезному простору Європи, мала ще й фантастичну, дику, фанатичну силу - вціляла і вбивала людей у майбутньому. 62 млн загиблих у роки війни… 62 млн ровесників - щонайменше! Вони повинні входити в буйно цвіт життя разом з вами, молоддю третього тисячоліття. А їх нема… через десятиліття їх убили кулі війни.

3-Й УЧЕНЬ. 22 червня 1941 року. Ця дата розділила життя чорною смугою на дві половини: перша - перед війною, а друга - війна. Війна розбила надії, обірвала багато життів.

5-Й УЧЕНЬ. На захист Вітчизни піднявся весь народ, від малого до великого. Багато пішло добровольцями на фронт. Молоді люди дописували собі роки, тільки б потрапити на передову воювати з ворогом, не дозволити йому топтати рідну землю.

ВЧИТЕЛЬ. Страшними видіннями починалось дитинство народжених у роки війни. Кострища хлібів. Дерева, що ростуть корінням в небо. Розломи кам'яних скель. Обезглавлені люди. Що може бути страшнішого? Що впало дитині в сон? Яке перше слово прийшло до них - «мама» чи «війна»?

1-Й УЧЕНЬ. Чи є містечко у Європі, де не було б безіменної могили - могили Невідомого солдата? Його ім'я загубилося на фронтових шляхах Великої Вітчизняної, його біографія - єдине слово - солдат.

     ДЕКЛАМАЦІЯ ВІРША « ВІЧНА СЛАВА СОЛДАТУ-ГЕРОЮ»

Вічна слава солдату-герою і солдатові без нагород -

Хто загинув хоробро між бою, захищаючи рідний народ.

Вічна слава бійцю рядовому, як і маршалу слава оця.

Хто поліг біля отчого дому смертю мужності, смертю бійця.

Скільки їх полягло серед бою! І однаково боляче нам,

Бо в бійців рядових і героїв смерть оцінена рівно - життя!

Все далі в історію відходять жорстокі битви Великої Вітчизняної війни, в яких наш народ проявив справді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. Уже давно на місці руїн і попелищ виросли світлі квартали міст, нові заводи і фабрики, здається, ніщо не нагадує про війну. 
Але ніколи не будуть забуті імена тих, хто в тяжкий для нашої країни час здійснив неповторні подвиги, хто не пощадив самого життя, заради щастя нинішніх поколінь.

Ми радіємо, що можна спокійно навчатися, мріяти, жити. Але потрібно завжди пам’ятати, якою дорогою ціною завойоване наше щастя. 

^       1941 рік, червень, суботній день. Люди готувалися до недільного відпочинку. Червень – найчарівніша пора в Україні. Уявіть собі … Усе навкруги в красі та силі … Розквітають сади і луки, з поля чути п’янкий аромат скошеної трави … І раптом – війна.

            Війна … Вам, діти, це слово відомо лише з історії, розповідей ветеранів-фронтовиків, зі спогадів про суворі минувші дні. Я впевнена, якщо комусь із вас довелося чути розповіді людей, котрі пережили це страхіття, то ви слухали з завмиранням серця, як якусь незвичайну страшну історію. Давайте й ми з вами на нашому уроці згадаємо ті страшні події, ті незвичайні подвиги, щоб потім пам’ятати про них усе життя 

^       22 червня 1941 рік, о 4-ій годині ранку, коли вся наша країна спокійно відпочивала від денних турбот, фашистська Німеччина, без оголошення війни, вчинила варварський напад на нашу Батьківщину. Саме в цю чарівну ніч ворожі бомби і снаряди впали на мирну землю. Україна стала ареною жорстоких смертельних боїв: 57 дивізій, 1500 літаків, 1200 танків були направлені на неї… 

Минули дні і роки пролетіли, 
А дня того забуть ніхто не міг. 
Тут навіть сосни з горя посивіли, 
Тут навіть камінь плаче край доріг. 
Хіба ж забудеш, як палили хати? 
Гойдались мертві у страшній петлі, 
І на шляху валялися хлоп’ята, 
Багнетами прибиті до землі. 
Хіба ж забудеш, як сліпого діда 
В звірячій злобі витягли крізь дим.
До танків прив’язали людоїди 
І розірвали надвоє живим. 

         Фашисти хотіли зруйнувати все, що було створено розумом та працею людей. А що вони хотіли зробити з самим українським народом? Частину його знищити, а частину перетворити в рабів. 

Село горить, валує чорний дим, 
Пожежа в небі аж регоче. 
Упала мати на поріг… і їй 
Вже не розплющить більше очі. 
Шість місяців дитяткові лише, 
Воно шука матусі груди. 
Покривджене воно не зна іще, 
Що більше матері не буде… 

          Влаштовувалися десятки тюрем, таборів для військовополонених, в яких знущалися жорстоко і бездушно над нашими людьми. Фашизм приніс з собою звірства, розруху, голод, сльози, смерть. У страхітливому вогнищі війни народилися мільйони героїв, чиї подвиги стали легендою і вічно житимуть у віках, викликатимуть захоплення і велику шану всіх наступних поколінь вільних і чесних людей світу. Є герої відомі всім, є герої – маловідомі, а є – і взагалі нікому невідомі. Але ж значення подвигу, його цінність, вимірюється не знаменитістю. На знаменитість ніхто із героїв в ті моменти і не розраховував. Просто вони знали і завжди собі повторювали: «Якщо не я, так хто ж…». І з молитвою на губах, з ім’ям матері, дружини чи дитини, солдати здійснювали неймовірні подвиги. 
         Наші люди проявили неповторну мужність, відстоюючи волю і незалежність своєї Батьківщини. За героїчні подвиги у Великій Вітчизняній війні звання Героя Радянського Союзу удостоєно понад 11 тисяч чоловік. В числі відважних захисників Вітчизни були і діти. 

І хоч були вони зовсім юними і їм дуже хотілося жити, вчинки їх були вже не дитячими, зневажливо ставилися до своїх мучителів і ні за яких умов, навіть, коли йшлося про життя чи смерть, вони не зраджували своїх друзів, свою Батьківщину… 

Привели його на світанні 
У багнюці всього, у крові 
Захлиналися постріли дальні, 
І дрижали бліді вартові. 
Мов примари, гайдалися тіні, 
На колисках скуйовджених віт. 
І було партизану-хлопчині 
Вісімнадцять – не більше – літ. 

Очі з лоба вилізли дико 
Надірвався і тріснув крик 
– Хлопець виплюнув кашу в пику 
Свій навіки німий язик. 
Розстріляли його на світанні 
За селом у глибокім рові… 
І вставало, немов повстання, 
Ранком сонце в його крові. 

        Діти війни… Війна забрала в них отчий дім, материнську ласку, батьківську турботу, безхмарне дитинство і юність, а найголовніше – позбавила права жити. Не можна забути сповнені тугою їхні очі, опухлі від голоду животики, опущені в німому відчаї головки і маленькі рученята, які міцно тримали свою єдину іграшку. А скільки останків дітей, їхніх іграшок було розкопано після війни на подвір’ях шкіл, чи знайдено в попелі згорілих будинків. Гнів перехоплює подих при згадці про ці страшні звірства фашистів. 
^     Тож давайте пом’янемо загиблих хвилиною мовчання (хвилина мовчання). 

          8 вересня 1943 року розпочалося визволення Дніпропетровської області від фашистських окупантів. Вже 10 вересня були звільнені селища Межова та Петропавлівка. Сім довгих місяців гриміли бої на фронтових дорогах Дніпропетровщини; 9 березня 1944 року повністю визволено Дніпропетров-ську область. Останнім було звільнено село Широке Криворізького району – 29 лютого 1944 року.

         Десятки військових частин і підрозділів брали участь у жорстоких боях. Почесне звання «Дніпропетровських» отримали 152 стрілецька дивізія, 236 стрілецька дивізія, 58 гвардійський мінометний полк, 518 гарматний та 114 зенітно-артилерійський полки, 8 моторизований понтонно-мостовий полк, 4 та 5 понтонно-мостові бригади. «Дніпропетровськими» стали 3-тя гвардійська авіаційна дивізія дальної дії та 11 гвардійська винищувальна авіаційна дивізія 17-ої повітряної армії.

         Ми пам’ятаємо…

         … Ніхто не забутий.

         На попіл ніхто не згорів.

         Солдатські портрети

         на вишитих крилах пливуть…

         І доки є пам'ять в людей

         і живуть матері,

         Допоти й сини,

         що спіткнулись об кулі, живуть…

                                      (Б.Олійник)

          Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Я знаю, що пройдуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але я впевнена, залишиться пам’ять про них, про їхні подвиги, про ту жорстоку і бездушну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю.
           І від нас усіх залежить, щоб це залишилося у пам’яті наступних поколінь. Бо без пам’яті немає майбутнього. 

           Уклонімося ж тим, хто поліг у бою…

           Хто покрив рідну землю собою…
Жителі Дніпропетровщини пишаються тим, що 188 уродженців області носять почесне звання Героя Радянського Союзу, а 6-ом із них це звання присвоєно двічі: А.Брандісу, О.Федорову, Д.Глінці, Г.Кравченку, В.Михлику, П.Тарану.

Межівський район у 1943 році – це місце перетинання військами Південно-Західного та Степового фронтів кордону Донецької та Дніпропетровської областей. Саме з Межівського району розпочиналося звільнення Дніпропетровської області від фашистських загарбників.

72 роки тому визволення Межівського району ознаменувало початок довготривалої боротьби за Дніпропетровщину. 182 дні точилися страшні бої, в яких ми отримали перемогу – 9 березня 1944 року ворог був вигнаний з Дніпропетровської області.

Визволення Межівського району відбувалося з 8 по 16 вересня 1943 року. Основні сили радянських військ ще стояли під Барвінковим, а танкісти генерала Пушкіна уже були в глибокому тилу противника, на території району.

Після тяжких дводобових боїв вони увійшли 10 вересня у райцентри Межова та Васильківка, заволоділи залізничним вузлом Чапліне.

За час окупації, з вересня 1941 по вересень 1943 року, на території Межівського району було знищено 60 ферм, майже 3 тисячі будинків, вивезено 6,5 тис худоби. Відправлено до Німеччини на примусові роботи 2870 осіб, вбито 89 жителів району.

 Селище Межова звільняли 980-й стрілецький полк 170-ї стрілецької дивізії, 1001-й стрілецький полк 279-ї стрілецької дивізії, 1116-й стрілецький полк 333-ї стрілецької дивізії, 152-й гвардійський гаубично-артилерійський полк, 762-й легкий артполк, 339-а і 135-а танкові бригади 23-го танкового корпусу генерала Пушкіна, 492 ХППГ. У боях при визволенні населених пунктів Межівського району у вересні 1943 року полягли 1579 воїнів.

Кажуть, що війна на землі починається тоді, коли виростає покоління, яке про війну нічого не пам’ятає і не знає. Саме тому наш спільний святий обов’язок – знати правдиву історію Великої Вітчизняної.

3-Й УЧЕНЬ.

Народе мій! Ти пережив немало

Страшних, буремних лихоліть.

Щоб не страждали в рабстві Роксолани,

Щоб за синами не тужили мами, -

Солдат на варті миру і добра стоїть.

      ВІРШ В.СИМОНЕНКА «ВИРОСТЕШ ТИ, СИНУ…»

ВЧИТЕЛЬ. Зараз я хочу звернутися до наших хлопчиків - майбутніх захисників Вітчизни - словами українського поета Василя Симоненка:

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги,

Можеш вибирати друзів та дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Пам'ятайте завжди ці слова. І якщо виникне потреба, то слід не задумуючись віддати всі свої сили задля того, щоб твою Вітчизну не підкорили і не поставили на коліна. Присвятити своє життя захисту Батьківщини - це честь для кожного юнака.

                     ПІДСУМКИ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

ВЧИТЕЛЬ. Протягом сьогоднішньої зустрічі ми згадали героїчну історію нашої держави, згадали імена людей, які, не шкодуючи власного життя, захищали рідну землю. Так було, є і буде, поки існує світ. А ви як вважаєте, потрібні Україні Збройні сили, потрібні їй захисники? Може, хтось із вас мріє в майбутньому стати воїном чи офіцером?

Хлопчики, пам'ятайте, що ви не тільки майбутні інженери, лікарі, банкіри, але і воїни. Змалку готуйте себе до військової служби, будьте витривалими, терплячими і не бійтеся труднощів. Будьте благородними в дружбі. Залишити товариша в біді - ганьба. Відмовитися від друга, якщо той допустив помилку - безчесно. Якщо ви зустрінете людину з медалями на грудях - поклоніться їй. Завдяки цій людині ви живите на світі - вільні, щасливі і спокійні. Якщо ви зустрінете офіцера, воїна України - поклоніться йому. Він захищає ваше життя. Він на сторожі вашого спокою і щастя. Армія - могутній щит і меч нашої Вітчизни, який завжди зможе дати відсіч нападникам і ворогам.

 СКАЧАТЬ